• 1901: Будинок споруджено архітектором Володимиром Ніколаєвим для купця і мецената Семена Могильовцева, який проживав тут до своєї смерті у 1917 році.

• 1917—1918: Тут мешкав український державний діяч Ігор Кістяківський.

• 1919: Палац зайняв більшовицький лідер Християн Раковський.

• З 1925: Будинок передано вченим ВУАН і поділено на квартири. Серед мешканців — історик Матвій Яворський та професор Микола Макаренко, обидва репресовані в 1930-х роках.

• 1934: Реконструкція Павла Альошина; будівлю передано НКВС.

• 1948—1952: Службова будівля Ради Міністрів УРСР; згодом — осередок ВОКС.

• 1960—1982: Тут містився Центральний палац одружень.

• 1983—1986: Часткова реставрація; нереалізований проєкт шахово-шашкової секції.

• 1986: У будинку розташувалася Дитяча картинна галерея.

• 1991—1993: Реставраційні роботи продовжено, але знову призупинено.

• 2009: Передано Національному музею «Київська картинна галерея», після чого реставрацію активізовано.

• 2010: Відкрито для відвідувачів як філію галереї з експозицією дитячих робіт.

• Будинок є одним із небагатьох прикладів флорентійського ренесансного палаццо в Києві.

• Фасад прикрашають кадукеї та голови левів, з’єднані квітковими гірляндами.

• Біля входу встановлено інсталяцію у вигляді «конуса огляду» відеокамери, виконаного з бетону.

• На будинку закріплено штучного горобця.

• У залі модерн на стелі розміщено копію портрета Сари Бернар роботи Альфонса Мухи.

Попри те, що реставрація ще триває, у Шоколадному будинку проводяться численні культурні та світські заходи. Плани передбачають створення повноцінної картинної галереї, школи естетичного виховання, музею приватних колекцій та «музею однієї картини» з ротаційною експозицією.

Iнтер’єр

Другий, парадний поверх має анфіладне планування і включає зали, оформлені в різних стилях:

• Біла зала (бароко): Найбільша, з багатою ліпниною, венеційським дзеркалом та символами із герба Могильовцева.

• Зала в стилі модерн: Українські флористичні мотиви, вітражні півники, барвінок, копія портрета Сари Бернар та зображення павича й метелика.

• Російська зала: Новоросійський стиль, орнаменти з царських ювілейних монет, на стелі — жар-птиця.

• Візантійська зала: Колишня парадна їдальня з гірляндами фруктів.

• Мавританська зала: Гіпсові різьблені панелі і збережені фрагменти орнаменту зі зірок.
  Сходи виконані в стилі ампір: білі мармурові щаблі, литі чавунні поручні та стеля із двома лебедями.

Меморіальне значення

Палац є важливою пам’яткою, пов’язаною з видатними українськими діячами та трагічними подіями репресій 1930-х років. Він також цінний як рідкісний для Києва приклад флорентійського ренесансного палаццо.

Особливості комплексу

• Загальна площа близько 900 м².

• Два поверхи, великий підвал і мансарда.

• У підвалі є за murованa шахта колишнього ліфта.

• Флорентійські ренесансні фасади з масивним рустом, карнизом і декоративними елементами.

• Ліпний декор з кадукеями, лев’ячими головами, гірляндами та стрічками.

• Сучасна інсталяція у вигляді «конуса огляду» відеокамери перед входом.